Сьогодні 85 років від дня смерті українського реформатора, режисера, театрознавця та драматурга - Леся Курбаса.
Історія життя митця давно відома всім, і вкотре згадати її є важливим показником поваги та шани, особливо у важкий час нашого сьогодення.
До дня вшанування пам'яті Курбаса в холі нашого театру на другому поверсі буде презентована частина колекції оцифрованих фотографій, афіш та ескізів, котру ми планували відкрити 25 лютого в рамках онлайн-фестивалю "Горизонти Курбаса".
Виставка реалізована завдяки проєкту «Open Kurbas: цифрова колекція», Музей театрального, музичного та кіномистецтва України
Джерело: https://openkurbas.org/...//openkurbas.org/pro-proekt/
Мистецькі пошуки Курбаса виросли на ґрунті Української революції 1917–1921 років, де Лесь Курбас посів вагоме місце в сузір’ї розстріляного відродження.
У березні 1922 року Лесь Курбас заснував у Києві мистецьке об'єднання “Березіль” як своєрідний дослідно-експериментальний центр, який ставив перед собою завдання якнайскоріше здобути Україні мистецьку суверенність на рівні з європейськими націями. Через чотири роки театр переїхав до Харкова, де познайомився з Миколою Кулішем і поставив його п’єси “Народний Малахій” і "Мина Мазайло" які були розкритиковані більшовицькою владою.
Відповіддю митців на критику стала спільна робота “Маклена Граса” після якої, 5 жовтня 1933 року, за вказівкою влади, Курбас був відсторонений від керівництва “Березолем” за націоналізм, формалізм, відрив від радянської дійсності і російського театру, пізніше був ув'язнений за вимушене зізнання в членстві в Українській військовій організації, а влітку 1937 року був засуджений до смерті.
3 листопада 1937 року у Соловецькому таборі особливого призначення в урочищі Сандармох за вироками позасудових органів розстріляні Лесь Курбас, Микола Куліш, Валер'ян Підмогильний, Павло Филипович, Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Михайло Яловий.
Розстріляне відродження має вплив на формування українського театру досі.