8 та 10 грудня запрошуємо вас на відеопоказ вистав посльського театру Хорея в рамках проєкту "ПОГРАНИЧЧЯ КУЛЬТУР. Театр «ХОРЕЯ» у діалозі з Україною".
Це міждисциплінарний художньо-науковий онлайн-проєкт, який реалізується з серпня по грудень 2020 року, і включає презентацію трьох вистав польського Театру «ХОРЕЯ» та наукову конференцію. Конференція відбуватиметься онлайн і транслюватиметься на сайті Львівського університету ім. Івана Франка. Посилання буде згодом.
В Театрі Курбаса відеопоказ вистав відбуватиметься мовою оригіналу (польська) із українськими субтитрами.
8 грудня відбудеться відеопоказ двох вистав.
Початок події о 18:00. Попередній план заходу:
Представить проєкт львівська театрознавиця Майя Гарбузюк.
О 18:15 - початок відеопоказу вистави "Трагедія Івана". Тривалість вистави 90 хв.
Після перерви о 20:00 почнеться відеопоказ другої вистави "Шульц: петля". Тривалість 80 хв.
Кількість місць обмежена. Вхід - благодійний внесок 50грн.
ВИСТАВА «ТРАГЕДІЯ ІВАНА»
Режисер: Вальдемар Разьняк
Хореографія: Лівія Барґєл
Музика: Томаш Кшижановскі
Костюми: Еміль Висоцкі
Асистент режисера: Віктор Морачевскі
Світло: Томаш Круковскі
Звук: Марцін Добіяньскі
Актори: Януш Адам Бєджицкі, Йоанна Хмєлєцка, Павел Ґловати, Йоанна Яворска-Мацяшек, Сара Козловска, Міхал Юзьвік, Майка Юстина, Малгожата Ліпчиньска, Анна Машевска, Віктор Морачевскі, Ева Отоманьска, Томаш Родовіч, Еліна Тонева
Прем’єра: 17 листопада 2018 р.,
Арт_Інкубатор на Фабриці мистецтв у Лодзі
Тривалість 90 хвилин.
Відеопоказ 8 грудня о 18:00 в Театрі Курбаса.
Вхід за благодійними внесками 50 грн.
Вистава розповідає біблійну історію Івана Хрестителя, який бореться з гріхами розпусти, гордості, боягузтва та жадібності, які нищать світ. Іван вступає в конфлікт з Іродом, який веде розгульне життя і який привласнив дружину свого брата. Ключовим елементом інтриги є міфічний танець дочки Іродіади (відома в народі як Саломея), внаслідок чого непокірному святому відрубують голову. Однак у Ґаватовича – як у середньовічній містерії – зло засуджується, а винні у несправедливості – караються.
В історії європейського театру небагато текстів і документів з XVII століття. Унікальним взірцем, який був представлений в той час на Сході діяльністю польського театру за часів Речі Посполитої, є текст Якуба Ґаватовича, що відноситься до раннього бароко. «Трагедія або образ смерті пресвятого Івана Хрестителя, посланця Божого» був написаний у 1619 році для Ярмарку св. Івана в Кам’янці-Струмиловій (сучасна назва: Кам’янка-Бузька у Львівській області, Україна). Повністю вистава колись ставилася учнями єзуїтської колегії. З одного боку, вона містить елементи фарсу та гротеску, а з іншого боку – божественний страх і трепет (mysterium tremendum). Жива і динамічна мова Ґаватовича не поступається майстрам польської літератури епохи Відродження – Яну Кохановському і Миколаю Рею.
Це один з небагатьох надрукованих у той час текстів, а вплетені між діями трагедії українські інтермедії, які були написані латинським алфавітом, також вважаються одним із перших і найважливіших свідчень давнього українського театру. «Wizerunek...» («Образ...») – це унікальний текст синтетичного змісту: релігійний і світський, трагічний і комічний, авторський і народний. Це також свідчення багатомовності та мультикультуралізму Речі Посполитої, відкритості театру для потреб глядача, а також доказ міжетнічних відносин у галузі тогочасного театрального мистецтва.
Театр «ХОРЕЯ», який роками експериментує із піснями, обрядами і давніми текстами культури, разом із режисером Вальдемаром Разьняком та хореографинею Лівією Барґєл прийняв виклик повернути цей текст польському театрові. Спектакль, який хоча й базується на старовинному тексті раннього бароко, є дуже сучасним і динамічним за своєю формою.
У XVII столітті в одному спектаклі двома різними мовами розповідалося і про Бога, і про людину, про смерть, жертву, душу та її спокуси, а ці теми об’єднували тоді різних слухачів на ярмарку в маленькій Кам’янці. Розваги на ярмарку, обряди і святкові ритуали зі складними язичницько-християнськими коріннями задавали і надалі задають ритм функціонування кожної спільноти, а також надають їм сенс. Зараз – чотириста років потому, в інший час та за інших умов – колектив «ХОРЕЇ» повторює цей досвід за допомогою сучасної постановки давнього тексту. Власне, не повторює, а наново воскрешає після чотирьохсот років мовчання. «ХОРЕЯ», ставлячи виставу «Трагедія Івана», хоче пригадати спільні корені європейського театру – польського та українського.
ВИСТАВА «ШУЛЬЦ: ПЕТЛЯ»
Концепція і постановка: Конрад Двораковскі
Музика: Павел Одоровіч
Сценографія: Конрад Двораковскі
Світло: Томаш Круковскі
Звук: Марцін Добіяньскі
Актори: Йоанна Хмєлєцка, Малгожата Ліпчиньска, Майка Юстина, Міхал Юзьвік, Томаш Родовіч, Януш Адам Бєджицкі
Прем’єра: 15 жовтня 2020 р., Арт_Інкубатор на Фабриці мистецтв у Лодзі.
Тривалість вистави 80 хв.
Відеопоказ вистави о 20:00 8 грудня в Театрі ім. Леся Курбаса.
Вхід за благодійними внесками 50 грн.
Театр «ХОРЕЯ» у своєму доробку має вистави, що стосуються відомих творців польської культури. Не лише творчість Єжи Ґротовського стала джерелом тематики та образності для колективу – серед творців, які надихали артистів, були, зокрема, Тадеуш Кантор, Станіслав Виспянський, Збіґнєв Герберт та Бруно Шульц.
Виставу «Шульц: Петля» режисера Конрада Двораковського, створену «ХОРЕЄЮ» на основі прози Шульца, слід віднести до екзистенціальної течії цього театру. Сфера цієї діяльності включає насамперед теми, пов’язані з фізичною формою сучасної людини. Чутливість до світу поєднується із фізичним сприйняттям явищ, які відбуваються у ньому, тому команда також сформувала оригінальну мову для сучасних розмов про тіло, за допомогою якої вона може поставити важливі питання про нашу реальність. У цьому часто болісному розумінні світу «ХОРЕЯ» шукає красу, яка здатна розповідати про людину, незважаючи на її слабкості та потворність. Як і в оповіданнях Шульца, митці пізнають людину, яка є слабкою і геніальною одночасно, а її світ – чудовим і незрозумілим. Беручи за вихідну точку «Трактат про манекени», «ХОРЕЯ» шукає цінність у недосконалості. Порівнюючи людину з манекеном, зіставляючи її з ним, концентрується на її слабких сторонах, які одночасно є її силою.
Творці спектаклю «Шульц: Петля» шляхом пошуку і перетину меж між людським тілом і матерією, вступають у творчий процес, намагаються метафорично перейняти на себе компетенції Творця, щоб створити на сцені людину «за образом і подобою манекена» із усіма наслідками цього зловживання.
Ця вистава – це філософсько-поетична рефлексія про наших батьків, міфи, наші наріжні камені. Творці намагаються дістатись до того, що нас формує, вони придивляються до того, як нас формують окремі історії та наша спільна історія. Вони намагаються відчитати між словами Шульца натхнення для розповідей про нас самих. Вистава також є реалізацією теорії паралельних театрів, яку митці втілюють у «Петлі» для цілей своєї творчості, прагнучи створити окремі наративи: той, який знаходиться на сцені, і той, який глядач створює у власній уяві, використовуючи образи та сугестії.
Творці також торкаються теми пам’яті, того, як вона формує нашу матеріальність і як вона впливає на духовний аспект нашого буття. Вони створюють метафору світу, прямуючи разом із героями до джерел, знаючи, що це неможлива мета. Цю неможливість вони трактують як привілей уяви, яка, шукаючи відповідей, постійно підсуває гіпотези. Вони стараються досягти до наших індивідуальних міфологій, намагаючись впоратися з реальністю, яка нас оточує, відкрити наш засновницький міф.
Творчість Шульца в Україні стає все більш відомою завдяки подіям, що відбуваються в рамках Міжнародного фестивалю Бруно Шульца у Дрогобичі, а також завдяки перекладам текстів Шульца, які виконав Юрій Андрухович. Інтерес до письменника та його творчості постійно зростає як у Польщі, так і в Україні, незважаючи на те, що тривають суперечки щодо його культурної приналежності.