Будівля сучасного Театру ім. Леся Курбаса – місце унікальне, зі своєю неповторною атмосферою. Місце, стіни якого зберігають історії багатьох талановитих людей, які наповнювали цей простір своїм життям та натхненням.
І одна з таких історій про власника приміщення театру, Францішка Мошковіча, пана Франца, директора Мошковіча.
Це була надзвичайно талановита у своїй професії людина. Успішний ресторатор, «популярний король ночі, завжди молодий, елегантний та усміхнений». Його згодом навіть називали батьком львівського шоу-бізнесу.
Маючи певний капітал, Мошковіч вирішив вкласти кошти у будівництво театрального будинку у Львові на вул. Рейтана.
І так, у 1908 році Віденським архітектурним бюро був запроектований триповерховий театральний будинок в стилі модерн. А в 1909 році проект був перепроектований львівськими архітекторами Зиґмундом Федорським та Станіславом Мацудзінським. Архітектори створили не лише споруду в готичному стилі, а і оформили приміщення всередині, створили інтер’єр. Орнаментальний живопис Зиґмунда Балька перетворив стелю на фантастичну квітку. Фасад будинку, та в інтер’єрі балкон і дзеркало сцени були прикрашені гротескними барельєфами Францішка Берната на середньовічні та театральні мотиви. Елегантний, розкішний інтер’єр театру вражав своєю красою.
2 березня 1910 року відбулось святкове відкриття театру вар’єте «Casino de Paris».
Директор Франц не шкодував коштів і запрошував найвідоміших закордонних виконавців дуже різних жанрів. Програма вечорів в Казино де Парі зазвичай складалась з трьох частин, в які входили сатиричні скетчі, танцювальні номери, оперетки, кабарети, гумористичні номери, фарси. З 1912-го року частину вечорів займали кіносеанси.
З 1920 року у приміщенні запрацював літературно-мистецький театр «Багателя». Найуспішніші роки роботи театру були за часи директорства пана Броніслава Броновського. Критики називали цей театр справжнім мистецьким кабаре на зразок найкращих західних традицій.
У 1925 році запрацював сімейний дансинг, який став дуже популярною забавою серед львів’ян. Також це приміщення полюбляли й українські театральні діячі. Так, наприклад, у 26-му, 27-му роках тут виступала із виставами трупа Стадника.
В 30-их роках, у час розквіту джазу, на сцені Казино де Парі, частими гостями були найрізноманітніші джазові виконавці з усього світу. У 37-му та 39-му роках навіть виступав зі своїм гуртом Еді Рознер.
І вже з 1940 року приміщення перейшло у власність радянській владі. Тут діяла державна обласна філармонія з оркестром. На початку 1950-тих років в будинку функціонував Палац піонерів. У 1960-тих роках у приміщенні розташувався Обласний центр народної творчості.
В кінці 80-тих, коли почався рух студійних театрів, 1988 рік відзначився особливою подією - народженням Львівського Українського Молодіжного Театру, який згодом став Театром ім. Леся Курбаса.
І тепер вже наш колектив наповнює цей театр своїми історіями, продовжуючи театральне життя унікальної споруди.
2 березня 2020 року відбувся святковий вечір з нагоди 110-ти річчя відкриття театру вар’єте «Casino de Paris» із презентацією виставки «Історії. Простір. Час», присвяченої історії приміщення.
А тепер Ви можете перейти на спеціально створений сайт за посиланням https://www.audiostories.pro/ та дізнатись більше інформації про історію приміщення та театру, а також прослухати аудіооповіді до кожного періоду. Запрошуємо!